Система роботи з обдарованими дітьми
Виявлення обдарованих дітейКонкурсний відбір, діагностика. Створення банку даних із урахуванням типів обдарованості.
Створення належних умов для розкриття потенційних можливостей дітейЧерез навчальні плани гімназії, залучення сім'ї, роботу психолога, факультативи, індивідуальні консультації, конкурси, олімпіади, фестивалі, інтелектуальні ігри.
Максимальне розкриття обдарованості та якнайповніша реалізація можливостейПредметні декади, традиційні свята, гімназії. Спільна робота з ВНЗ, МАНом.
Формування колективу вчителів, які готові працювати з обдарованими дітьмиУчасть учителів у роботі творчих груп, семінарів, тренінгів, круглих столів.
Науково-дослідницька робота вчителівНаписання дидактичних посібників, підручників

Обдаровані учні:

Виявлення – навчання – розвиток.

Якщо ви ставитесь до дитини

як до ідеальної особистості -

ви підносите її на ту висоту,

на якій ви хотіли б її побачити.

І. Гете.

Дуже актуальною є проблема виявлення розвитку і педагогічної підтримки здібних та обдарованих учнів, розкриття їхнього потенціалу. Кожен обдарований учень – індивідуальність, яка потребує особливого підходу.

Сприяння реалізації обдарування потребує організації особливого середовища. Наш навчальний заклад – це, перш за все, творче середовище, де формується нова людина, формується не як субстант до існуючого суспільства, а як творча особистість.

Розробка програми розвитку учня.

Загальні положення.

1. Основою є діагностичні дані.

2. Критерій концентрації на учневі, який вчиться, а не на учневі, який має відповідати програмним вимогам.

3. Надавати можливість продуктивної та оригінальної праці й самостійної організації учнем свого оточення.

4. Створення простору для високого рівня мислення.

5. Залучення в систему навчання батьків такої дитини.

6. Надання учневі змоги спілкуватися з такими само обдарованими учнями.

7. Відбір викладачів та майстрів навчання для обдарованих.

8. Неперервний розвиток професійного рівня викладачів, майстрів навчання, які працюють з обдарованими учнями.

Система роботи з обдарованими учнями має бути органічною сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять учня в умови суб'єкта творчої діяльності й забезпечують формування її особистості як дослідника.

Найважливішим в організації роботи з обдарованими учнями є створення загального „поля креативності”, яке сприяє розвитку творчих здібностей учнів, викладачів, майстрів навчання і дирекції. Виходячи з цього, у школі визначено головні завдання в роботі з обдарованими дітьми:

· створення максимально сприятливих умов для розвитку обдарованих учнів;

· розробка і поетапне впровадження нового змісту освіти, інтерактивних технологій навчання й виховання;

· створення сприятливих умов для самозростання, розвитку творчого потенціалу викладачів.

Організаційна робота в закладі здійснюється

за такими напрямами:

І-й. Удосконалення творчого потенціалу викладачів.

ІІ-й. Організація роботи з обдарованими учнями.

ІІІ-й. Визначає постійний психологічний патронаж усіх учасників навчально-виховного процесу.

ІV-й. Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей.

Ознаки обдарованого учня:

· часто перескакують через послідовні етапи свого розвитку;

· мають чудову пам'ять, беруть участь у всіх заходах, змаганнях, усних турнірах, олімпіадах тощо;

· мають великий словниковий запас, вони із задоволенням читають словники, енциклопедії;

· можуть займатися кількома справами відразу;

· дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ;

· легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання;

· не можуть терпіти, коли їм нав'язують готову відповідь;

· можуть концентрувати свою увагу на одній справі;

· властиве надто розвинуте почуття справедливості;

· добре розвинуте почуття гумору;

· постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм, поки що, „не під силу”, й у вирішенні деяких з них домагаються успіху.

· для них характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій;

· часто володіють екстрасенсорними здібностями;

· негативно оцінюють себе;

· інколи мають труднощі з тонкою координацією.

Не ганьба, а горе тому вчителеві,

який не бачить у своїх учнях особистостей

і кожним своїм кроком не здійснює

індивідуальний підхід.

С. Максименко

Показники творчої обдарованості учнів.

Учень як особистість:

1. Стійка, підвищена потреба в самоактуалізації, вияві себе, самоствердженні.

2. Наявність особистої думки.

3. Інтелектуальна незалежність, зневажливе ставлення до стереотипів, авторитетів. Потреба чинити опір шаблону, нав'язаному стилю діяльності.

4. Високе самоставлення, самооцінка, потреба мати свій „Я - образ”.

5. Схильність до гри, почуття гумору, дотепність.

6. Оригінальність.

7. Імпульсивність, поривчастість.

8. Широта інтересів. Інтерес до філософських питань.

9. Повна відсутність поваги до проторених шляхів.

10. Прагнення самостійно подолати труднощі, які виникли.

11. Постійне прагнення поліпшувати якість своєї продукції, вимогливість до себе.

12. Завзяття й наполегливість думки. Термін невідступно думати про певний предмет.

13. Потреба в серйозній внутрішній роботі, створенні своєї індивідуальності, духовному зростанню.

Типи обдарованих учнів.

1. Найкращий учень: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як; любить подобатися.

2. Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.

3. Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як усі.

4. Втікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог школи, викладачів, майстрів виробничого навчання.

5. Двобічний: відстає або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.

6. Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми.

У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного має бути індивідуальний підхід, як у школі, так і в сім'ї.

Поради викладачеві щодо

розвитку творчих здібностей обдарованих учнів.

1. Підхоплюйте думки учнів та оцінюйте їх тут же, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо.

2. Підсилюйте інтерес учнів до нового.

3. Заохочуйте оперувати предметами, матеріалами, ідеями. Учень практично вирішує дослідницькі ідеї.

4. Навчайте учнів систематично оцінювати кожну думку. Ніколи не відкидайте її.

5. Виробляйте в учнів терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Не вимагайте запам'ятовувати схеми, таблиці, формули, одностороннє рішення, де є багатоваріантні способи.

7. Культивуйте творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки група зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

8. Навчайте учнів цінувати свої та чужі думки, цінно фіксувати їх у блокноті.

9. Іноді однолітки ставляться до здібних учнів агресивно. Необхідно не усунути проблему, а запобігти їй. Найкраще здібному учневі пояснити, що це характерно, і розвивати в ньому терпимість і впевненість.

10. Пропонуйте цікаві факти, випадки, ідеї.

11. Розсіюйте страх.

12. Стимулюйте і підтримуйте ініціативу, самостійність. Підкидайте проекти, які можуть захопити.

13. Створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви.

14. Створюйте у навчальному закладі періоди творчої активності, багато геніальних рішень приходить в ті моменти.

15. Розвивайте критичне ставлення.

16. Навчайте доводити почате до логічного завершення.

17. Впливайте особистим прикладом.

Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. З цією метою проводимо:

  • попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;
  • спостереження за роботою учнів під час уроків, позакласних заходів;
  • аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;
  • аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, різноманітних конкурсах, змаганнях .

На основі одержаних результатів формуємо банк даних. В залежності від типів обдарованості учнів розподіляємо на групи:

  • Інтелектуальний
  • Художній
  • Лідерська обдарованість
  • Психомоторна
  • Спортивна обдарованість.

Учнів з інтелектуальним й академічним типами обдарованості залучаємо до участі у шкільних, районних та міських предметних олімпіадах, конкурсах МАН, вони займаються в предметних гуртках, допомагають у підготовці предметних декад та тижнів. Учні з художнім типом обдарованості беруть участь у виховних заходах, конкурсах на шкільному, районному та міському рівнях. У школі організуються їх персональні виставки, проводяться виступи. Учні зі спортивним типом обдарованості є учасниками спортивних змагань на різних рівнях. Учні з лідерською обдарованістю беруть активну участь у позашкільній роботі, класному та шкільному самоврядуванні.

Щорічно учні школи беруть участь у Всеукраїнських конкурсах «Колосок», «Левеня», «Кварк» та міжнародних конкурсах імені П.Яцика та «Кенгуру», участь у нових Всеукраїнських предметних конкурсах: «Паззл», «Геліантус», «Грінвіч», «Русский медвежонок»

Термін „обдарований” був вперше вжитий А.Треєм у 1839 у розумінні слова „геній”. Стосовно обдарованості існує 2-і протилежні точки зору . 1т. зору – соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А.Гельвецій) і обдарованість – поширене явище (В.П.Ефроімсон) 2т. зору – генетична: обдарованість – вроджене досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф Гальтон, Р Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей.Канигін говорив: „Для всіх однаково світить сонце, але люди відрізняються рівнем інтелекту”. А.І.Савенко розрізняє термін „дитяча обдарованість” і „обдаровані діти”. Останній підкреслює можливість існування особливої категорії дітей. Перше ж словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, „іскра божа”, що є в кожного, але виявляється і розвивається різною мірою. Саме тому з поняттям „обдарованість” в педагогіці треба пов’язувати дві практичні проблеми або напрями роботи: 1) спеціальне навчання і виховання обдарованих дітей; 2) робота з розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кожної дитини. З позиції дидактики нас цікавить не обдарованість особистості в цілому, а лише розумова і творча обдарованість (інтелектуальні і креативні здібності), адже саме творчі особливості є носіями науково-технічного процесу.Сприйняття інтелектуальних здібностей оточенням у будь-якому суспільстві має парадоксальний характер: на відміну від інших видів обдарованості, високийінтелект не викликає симпатій, породжує заздрість, роздратування. З міфів дійшов до нас вислів: „Розумна Медея, тому її й ненавидять”. Іноді можна почути й таке: виключити з колективу чи оголосити бойкот якомусь учневі, бо він дуже „розумний” або „хай не буде такий розумний”.Є багато вчителів, яким важко визнати дитину розумнішою за себе.В офіційній доповіді держвідділу освіти Конгресу США (1972 р.) було запропоновано визначення, яким і досі користуються американці фахівці: „ Обдарованими і талановитими учнями є ті, котрі, за оцінкою професіоналів, внаслідок значних здібностей володіють потенціалом до високих досягнень”.Діти, схильні до високих досягнень, можуть не виявляти здібностей одразу (прихована обдарованість), але мати потенції до них у будь-якій із галузей.Зокрема, це можуть бути: а) загальні інтелектуальні здібності; б) конкретні академічні здібності; в) творче або продуктивне мислення; г) лідерські здібності; д) художня ы виконавська майстерність; ж) психомоторні здібності, тощо. За Концепцією Міністерства загальної і спеціальної освіти Росії, обдарованість – це системна якість психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.Обдарована дитина – та, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має передумови до цього) у тому або іншому виді діяльності. Види обдарованості:

  1. загальна інтелектуальна;
  2. академічна;
  3. розумова (інтелектуальна);
  4. творча (креативна);
  5. художня

Діти з загальною обдарованістю швидко оволодівають інформацією, легко її запам’ятовують і оперують нею як робочим інструментом у багатьох галузях знань – їх вважають ерудитами. Академічна обдарованість виявляється в успішному вивченні окремих предметів і є більш вибірковою. Приклад: математична спрямованість розуму, математичний мозок.Інтелектуальна обдарованість – включає створення суб’єктивно і об’єктивно нових ідей, нешаблонністю підходів до розв’язання проблеми, легке сприйняття нового, руйнування стереотипів(тест Гальтона, Біне, Векслера, Гудінафа).Креативність – рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості.Критерії, за якими можна визначити обдарованість дитини:Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

  1. часто „перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;
  2. у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
  3. рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них.
  4. із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах.
  5. мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття.
  6. можуть займатись кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них.
  7. дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ, і не терплять будь-яких обмежень своїх досліджень.
  8. у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки.
  9. можуть тривалий час концентрувати увагу на одній справі, вони буквально „занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве.
  10. мають сильно розвинуте почуття гумору.
  11. постійно намагаються вирішити проблеми, які їм поки що не під силу.
  12. відзначаються різноманітністю інтересів, що породжують схильність починати кілька справ одночасно.
  13. часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію.
  14. їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті.

Доцільно використовувати такі творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

  1. повага до бажання учнів працювати самостійно;
  2. вміння утримуватися в процесі творчої діяльності;
  3. надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення мети;
  4. індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
  5. заохочення роботи над проектами, запропонованими своїми учнями;
  6. виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпачення атмосфери;
  7. схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою спонукати бажання випробовувати себе в інших видах діяльності;
  8. підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
  9. надання авторитетної допомоги дітей, які висловлюють відміну від інших точки зору і у зв’язків з цим відчувають тиск з боку ровесників;
  10. добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень, індивідуальних нахилів;
  11. терпиме ставлення до можливого безладдя;
  12. заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
  13. переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцям, а не ворогом;
  14. при складанні індивідуальних програм потрібно враховувати проблеми обдарованих дітей;
  15. неприязнь у школі з’являються часто тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
  16. ігрові інтереси-обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитини опиняється в ізоляції;
  17. заглиблення у філософські проблеми для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше ніж для інших дітей;
  18. невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
  19. прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
  20. почуття невдоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
  21. нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищенні цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
  22. надмірна чутливість, вразливість;
  23. потреба в уважному ставленні дорослих, нетерплячість зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них у інтелектуальному розвитку

Проблеми обдарованих дітей:

  1. випереджуючий розвиток;
  2. нетрадиційні погляди на оточуючий світ;
  3. дуже часто вони не підкоряються загальним вимогам у школі: не виконують ДЗ, не хочуть вивчати поетапно те, що їм уже відомо;
  4. паралельно цій іде інша проблема – діти які рано розвиваються думають значно швидше ніж пишуть, їх роботи неохайно оформлені, мають вигляд незавершених;
  5. нестабільність інтересів = дитина не знає ким стати;
  6. відмова від кумирів і авторитетів, що з 1-ї сторони ускладнює процес навчання, а з 2-ї сторони – допомагає сформувати свій власний стиль.

У разі виникнення сумнівів стосовно обдарованості тієї чи іншої дитини вчителі-практики, порадившись із психологом можуть скористатись уже відомими варіантами проведення діагностики. Найпоширенішим із них є текстологічний підхід – оцінка інтелектуального розвитку (тести Д. Векслера, Дж. Равена) та креативності (тести Торенса, Дж. Плфорда), а також методики виявлення домінантної мотивації. Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

  1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня, не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
  2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
  3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини „вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне природне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя звичайно недопустимі.
  4. Учителеві слід пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти учитель для роботи з обдарованими дітьми:

  1. Бути доброзичливим і чуйним.
  2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
  3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
  4. Мати широке коло інтересів.
  5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованої дитини.
  6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
  7. Мати живий та активний характер.
  8. Володіти почуттям гумору.
  9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.
  10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
  11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
  12. Володіти емоційною стабільністю.
  13. Уміти переконувати.
  14. Мати схильність до самоаналізу.

Напрями роботи педагога з обдарованими дітьми:

  1. Діагностика соціального інтелекту обдарованих дітей, як одного з показників адаптації обдарованих дітей (вересень).
  2. Контроль за адаптацією обдарованих дітей (на протязі року).
  3. Вивчення характеру сприймання обдарованих дітей однолітками, їх емоційного стану та сильних сторін особистості (жовтень, листопад).
  4. Соціальний супровід:

а) індивідуальне консультування (по мірі потреби); б) залучення до конкурсів, олімпіад на рівні школи та на рівні міста (на протязі року); в) допомога обдарованим дітям з низьким статусом в учнівському колективі самоутвердитись (по мірі потреби); г) допомога в кризових ситуаціях та сприяння реалізації здібностей; д) соціальна просвіта пед. колективу та батьків (постійно); е) лекторії для батьків – „Як виховувати обдаровану дитину” (на батьківських зборах на протязі року); ж) урахування індивідуальних особливостей обдарованих дітей в навчанні та вихованні (постійно); з) реклама дитячої творчості на рівні школи, міста (на протязі року).

Кiлькiсть переглядiв: 1203

Коментарi

  • MelanieFef

    2016-10-23 13:56:37

    XRumer 12.0.19 is the BEST...

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.